У польській дискусії про українців регулярно з’являються дві великі цифри: 47 млрд і майже 100 млрд злотих. Перша подається як «податки українців», друга — як їхній внесок у польську економіку. Обидві цифри мають підстави, але означають зовсім не те саме.
Навколо цієї теми давно існують два протилежні спрощення. За одним Польща нібито лише витрачає гроші на українців. За іншим українці начебто безпосередньо перерахували до польського бюджету десятки мільярдів злотих податків.
Реальна картина складніша. Українці стали великою групою працівників, підприємців і споживачів. Вони сплачують PIT, внески до ZUS і NFZ, залишають VAT та акциз у магазинах і на заправках. Одночасно їхня праця дозволяє польським компаніям більше виробляти, продавати й заробляти.
Саме тому, коли економісти рахують повний ефект присутності українців, сума виходить значно більшою за податок, який можна побачити у звичайній декларації PIT.
Звідки взялася цифра 47 млрд злотих?
Її джерелом є дослідження економічного впливу українських біженців на Польщу, підготовлене Deloitte для UNHCR.
За розрахунками авторів, у 2024 році присутність українських біженців збільшила доходи польського сектору державного та місцевого управління приблизно на 47 млрд злотих.
У 2022 році цей ефект оцінювався приблизно у 25 млрд, у 2023 році — у 39,1 млрд, а у 2024 році — вже у 47 млрд злотих.
Але ключове слово тут — ефект.
Ці 47 млрд не є сумою, яку українці особисто переказали до податкової. Deloitte порівнює фактичну польську економіку зі сценарієм, у якому українських біженців у країні немає.
Різниця між цими двома сценаріями й дає оцінку додаткових державних доходів.
Тому коректніше говорити не «українці заплатили 47 млрд податків», а «присутність українських біженців збільшила доходи польських державних фінансів приблизно на 47 млрд злотих».
Це важлива різниця. Вона не применшує економічного внеску українців, але дозволяє не маніпулювати цифрою.
Що входить у ці 47 млрд?
Частина грошей справді сплачується безпосередньо українцями. Інша виникає вже далі в економічному ланцюгу.
- PIT із зарплат та інших оподатковуваних доходів;
- соціальні внески до ZUS;
- внески на медичне страхування;
- VAT із товарів і послуг, які купують українські сім’ї;
- акциз, зокрема у вартості пального та інших підакцизних товарів;
- додаткові PIT і CIT польських підприємств та працівників, доходи яких збільшуються завдяки додатковому виробництву і споживанню.
Саме останній пункт пояснює, чому 47 млрд не можна назвати прямими податками українців.
Уявімо українську сім’ю, яка орендує квартиру, ремонтує автомобіль, купує продукти, платить за інтернет і ходить до ресторану. Частина грошей одразу потрапляє державі через VAT та інші податки. Решта стає доходом магазину, механіка, власника житла чи ресторану.
Ці підприємства потім самі платять зарплати, внески та податки. Частина отриманих ними грошей знову витрачається в польській економіці.
Саме такий ширший ефект і намагається врахувати економічна модель.
Скільки українців реально працює в Польщі?
На початку 2026 року масштаб української присутності на польському ринку праці вже важко назвати другорядним.
За даними GUS, наприкінці січня 2026 року в Польщі працювали приблизно 1,119 млн іноземців. Громадяни України становили 67,7% цієї групи.
Це приблизно 758 тисяч працюючих українців.
Тут важливо не змішувати цю статистику з даними про біженців.
GUS рахує громадянство. Отже, до цих 758 тисяч входять як люди, які приїхали після початку повномасштабної війни, так і українці, які жили та працювали в Польщі ще до 2022 року.
Deloitte у своєму дослідженні аналізував передусім групу біженців після 2022 року.
Для цієї групи рівень зайнятості людей працездатного віку оцінювався у 69%. За рік він зріс із 61%. Для громадян Польщі в тому самому дослідженні показник становив близько 75%.
Тобто через кілька років після великої хвилі вимушеної міграції більшість працездатних українських біженців уже отримує основний дохід із роботи.
Що означають 2,7% польського ВВП?
Ще більша цифра стосується не бюджету, а всієї економіки.
Deloitte оцінює, що у 2024 році присутність українських біженців збільшила польський ВВП приблизно на 2,7%.
У грошовому вираженні це близько 98,7 млрд злотих.
Але й тут не потрібно уявляти окремі 98,7 млрд, які українці поклали на стіл польській державі.
Йдеться про оцінку того, наскільки меншою могла б бути польська економіка без додаткових працівників, підприємців, споживачів та створеного ними попиту.
Частина ефекту виникла просто тому, що в країні стало більше людей, які працюють і виробляють товари та послуги.
Але дослідники вказують і на ефект кращого розподілу праці. Польські компанії отримали можливість закривати вакансії, розширювати виробництво, а частина місцевих працівників могла переходити до складніших або краще оплачуваних завдань.
Водночас вплив на ВВП на одного жителя був значно скромнішим — приблизно 0,2%.
Тому цифра 2,7% не означає, що кожен громадянин Польщі став на 2,7% багатшим.
Чи забрали українці робочі місця у поляків?
Це один із найпоширеніших аргументів у міграційній дискусії. Логіка проста: якщо на ринок приходять сотні тисяч нових працівників, хтось із місцевих нібито обов’язково має залишитися без роботи.
На рівні всієї польської економіки дані Deloitte такого ефекту не підтверджують.
У повітах, де частка українських біженців у зайнятості збільшувалася на один процентний пункт, зайнятість громадян Польщі в середньому також зростала приблизно на 0,5 процентного пункту, а безробіття знижувалося приблизно на 0,3 пункту.
Дослідники також не знайшли підтвердження загального падіння реальних зарплат поляків через присутність біженців.
Це не означає, що конкуренції не існує взагалі.
У конкретному місті або професії, особливо в сегменті низькооплачуваної праці, додаткова пропозиція працівників може мати локальний вплив.
Але загальна картина виявилася іншою: польські компанії розширювали виробництво, з’являвся додатковий попит, а ринок праці адаптувався до більшої кількості людей.
Тому формула «один українець дорівнює одному втраченому робочому місцю поляка» не описує те, що відбулося в польській економіці після 2022 року.
Українці дедалі частіше відкривають власний бізнес
Ще одна зміна добре помітна в статистиці підприємництва.
У 2025 році громадяни України зареєстрували в Польщі 31,4 тисячі нових одноосібних підприємницьких діяльностей.
Це близько 12% усіх нових JDG, створених у Польщі за рік.
Найчастіше українські підприємці працювали в будівництві, різних видах послуг, телекомунікаціях і програмуванні.
Для економіки це вже інший рівень інтеграції.
Працівник сплачує податки та внески зі своєї роботи. Підприємець, окрім власних податків, орендує приміщення, купує обладнання, платить бухгалтеру, рекламістам, постачальникам і транспортним компаніям.
Якщо бізнес росте, з’являються й нові робочі місця.
Тобто частина української міграції поступово переходить від моделі «працювати в польській компанії» до моделі «створювати власну економічну діяльність у Польщі».
Польща більше витрачає на українців чи більше отримує?
На це питання легко дати політичну відповідь і значно складніше — економічну.
Польща справді понесла великі витрати після 2022 року. Потрібно було організувати прийом мільйонів людей, тимчасове житло, документи, навчання дітей, медичну допомогу та соціальні програми.
Ці витрати не зникають лише тому, що українці почали працювати.
Водночас Deloitte оцінює, що на рівні всього сектору державного та місцевого управління додаткові доходи, створені економічною присутністю українських біженців, уже перевищують пов’язані з ними державні витрати.
Тут, однак, є ще один нюанс.
Позитивний баланс для всієї держави не означає, що кожне польське місто або ґміна автоматично перебуває в плюсі.
Наприклад, місцевій владі доводиться фінансувати додаткові місця в школах, транспорт або частину соціальної інфраструктури. Водночас значна частина VAT, акцизу та інших доходів надходить до центральної системи державних фінансів.
Польська економіка все ще не використовує весь потенціал українців
Є ще одна частина цієї історії, про яку говорять значно рідше.
Близько 40% українських біженців, охоплених дослідженням Deloitte, мали вищу освіту. Серед громадян Польщі показник був приблизно 38%.
Але лише приблизно 12% українських біженців працювали менеджерами, спеціалістами або технічними працівниками — тобто на посадах, де така освіта зазвичай використовується. Серед поляків таких працівників було близько 37%.
На практиці це означає, що український інженер, економіст, викладач або спеціаліст може бути працевлаштованим і сплачувати податки, але працювати значно нижче своєї кваліфікації.
Для самої людини це менша зарплата.
Для польської держави — менший PIT і менші внески.
Для економіки — нижча продуктивність, ніж могла б бути.
Deloitte оцінив, що усунення хоча б половини нинішніх мовних, професійних і регуляторних бар’єрів могло б приносити Польщі щонайменше ще 6 млрд злотих доданої вартості щороку.
Понад 2,5 млрд злотих із цієї суми могли б перетворитися на додаткові податки та соціальні внески.
То скільки податків насправді сплачують українці?
Найточніша відповідь не така ефектна, як одна велика цифра для соціальних мереж.
Станом на 2026 рік немає одного відкритого офіційного показника, який складав би всі PIT, VAT, акцизи, ZUS та інші платежі абсолютно всіх громадян України в Польщі.
Є статистика працевлаштування, підприємництва, страхування та окремих податкових потоків. Є макроекономічні моделі, які дозволяють оцінити ширший ефект.
Із них можна зробити кілька достатньо твердих висновків.
На початку 2026 року в Польщі працювало близько 758 тисяч громадян України. Лише за 2025 рік українці створили понад 31 тисячу нових одноосібних бізнесів. А присутність групи українських біженців, за оцінкою Deloitte, дала польській економіці приблизно 98,7 млрд злотих додаткового ВВП і близько 47 млрд злотих додаткових доходів державного сектору у 2024 році.
Це вже зовсім інший масштаб, ніж у перші місяці після початку повномасштабної війни.
Українці стали частиною польської податкової бази, ринку праці, внутрішнього споживання та підприємництва.
Тому коректна дискусія має починатися не з питання «українці коштують Польщі грошей чи ні?», а з питання, який реальний баланс їхньої праці, податків, споживання та державних витрат.
За останніми комплексними оцінками цей баланс для польської економіки є позитивним.
Але для його опису не потрібно перебільшувати. 47 млрд — не прямі особисті податки українців. 98,7 млрд — не переказ до польського бюджету. А 758 тисяч працюючих — це не лише люди зі статусом UKR.
Коли ці цифри розділити й назвати кожну правильно, картина стає значно точнішою — і водночас переконливішою за будь-який політичний лозунг.