Дві третини поляків підтримали ідею депортації українських чоловіків призовного віку, які не мають легального працевлаштування в Польщі. Результат нового опитування IBRiS виглядає різко навіть на тлі помітного погіршення ставлення до українців останніми роками. Але між відповіддю в соціологічному опитуванні та реальною можливістю вислати людину з країни є велика юридична дистанція.
Опитування з’явилося не випадково. За кілька днів до нього PiS представила основні положення нової міграційної політики. Євродепутат Тобіаш Бохенський заявив, що після повернення партії до влади одним із перших рішень має стати депортація українських чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі легально.
Аргумент політика був прив’язаний не тільки до польської міграційної політики. Він прямо пов’язував повернення чоловіків з потребами України у війні проти Росії.
Через кілька днів IBRiS запитав поляків, що вони думають про таку пропозицію. Результат виявився для PiS дуже сприятливим.
Що саме показало опитування IBRiS?
Дослідження проводилося 7–8 серпня 2026 року на вибірці понад тисячу респондентів.
Питання було сформульоване досить прямо: чи повинна Польща депортувати українських чоловіків призовного віку, які не мають легального працевлаштування в Польщі?
67,2% відповіли позитивно. Проти виступили 23,4%, решта не змогли визначитися.
Ще цікавіше виглядає розподіл за політичними симпатіями.
Серед виборців PiS пропозицію підтримали 89%. Серед тих, хто на попередніх парламентських виборах голосував за Trzecia Droga, — 71%. Серед виборців Konfederacja — 58%.
Але ідея не залишилася лише всередині правого електорату. Навіть серед виборців Koalicja Obywatelska підтримка становила 53%. Тільки серед прихильників Nowa Lewica більшість була категорично проти.
Є й інший незвичний результат: жінки підтримали пропозицію частіше за чоловіків — 73% проти 61%.
З віком підтримка також помітно зростала. Серед респондентів 18–29 років позитивно відповіли 43%, тоді як серед людей у віці близько 50 років — приблизно 80%.
Тобто це вже складно описати просто як позицію радикальної частини виборців PiS чи Konfederacja. Опитування показує значно ширший суспільний запит.
І саме це, а не юридична реалістичність пропозиції, є найважливішим результатом цього опитування: ідея примусового повернення частини українських чоловіків отримала підтримку далеко за межами електорату однієї партії.
Кого саме PiS пропонує депортувати?
У публічній дискусії цю пропозицію вже часто скорочують до фрази «депортувати безробітних українців». Це не зовсім точне формулювання.
PiS говорить про українських чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі легально. У польських матеріалах у цьому контексті називають вік приблизно від 25 до 60 років — із застереженням, що українські правила військового обов’язку мають свої винятки.
Саме формулювання створює багато запитань.
Чи йдеться про чоловіка, який взагалі не працює? Про того, хто працює нелегально? Про людину, яка втратила роботу два тижні тому? Про підприємця? Про студента? Про батька, який тимчасово живе із заощаджень?
Для соціологічного опитування така загальна конструкція можлива. Для закону її було б недостатньо.
Щоб реально запустити подібну політику, державі довелося б чітко визначити, хто саме потрапляє під нове правило, як встановлюється відсутність роботи, скільки часу людина може залишатися без працевлаштування, які існують винятки і як оскаржувати рішення.
Сьогодні такого механізму немає.
Чи можуть зараз депортувати українця лише тому, що він не працює?
Ні, сама відсутність роботи не означає автоматичної депортації.
Це особливо важливо для українців, які користуються тимчасовим захистом.
Власник чинного PESEL UKR має законне право перебувати в Польщі на підставі тимчасового захисту. У 2026 році це право не залежить від того, чи є в людини конкретного дня роботодавець.
Можна звільнитися. Можна певний час шукати іншу роботу. Можна взагалі не працювати, якщо людина має інші засоби для життя.
Втрата роботи сама по собі не перетворює легального мешканця Польщі на нелегального мігранта.
У польському законодавстві існує процедура, яку в повсякденній мові називають депортацією, а юридично — zobowiązanie cudzoziemca do powrotu, тобто рішення про зобов’язання іноземця повернутися.
Straż Graniczna може розпочати таку процедуру за конкретних обставин. Серед них — незаконне перебування, незаконне перетинання кордону, робота всупереч установленим правилам або інші прямо передбачені законом підстави.
Це не працює за принципом: поліція перевіряє чоловіка, бачить, що він зараз безробітний, і відправляє його в Україну.
Ба більше, рішення про повернення є адміністративним рішенням. У процедурі перевіряються обставини конкретної людини, а також можливі перешкоди для її видворення. Іноземець має процесуальні права та можливість оскарження.
Сьогодні між «не маю роботи» і «повинен залишити Польщу» немає автоматичного юридичного знака рівності.
Тому пропозиція PiS — це саме пропозиція змінити політику держави, а не оголошення про вже чинну процедуру.
Наскільки велика група чоловіків, про яку взагалі йдеться?
І тут виникає ще одна проблема: Польща не має простої статистичної таблиці, з якої можна було б дізнатися точну кількість українських чоловіків призовного віку, які живуть у країні та не мають легальної роботи.
Rzeczpospolita наводить кілька цифр, які дозволяють приблизно зрозуміти масштаб.
За оцінкою GUS, наприкінці попереднього року в Польщі перебували близько 795 тисяч чоловіків — громадян України. Але до цієї кількості входять діти, літні люди та чоловіки, яких не можна механічно віднести до групи, про яку говорить PiS.
Водночас дані ZUS на кінець червня 2026 року показували, що соціальні внески сплачували понад 901 тисяча громадян України.
Із них 473,6 тисячі були чоловіками.
Серед застрахованих українських чоловіків приблизно 252 тисячі мали 20–39 років, ще майже 161 тисяча — 40–54 роки.
Це дуже велика група людей, які вже працюють у польській економіці та перебувають у системі соціального страхування.
Водночас ZUS теж не дає повної картини. Наприклад, деякі види легальних договорів не створюють обов’язку сплачувати соціальні внески. Тому відсутність людини в статистиці ZUS не означає автоматично нелегальну роботу.
Представники польського МВС, критикуючи пропозицію PiS, заявили, що переважна більшість українських чоловіків у Польщі працює легально.
Тому політичний масштаб проблеми сьогодні значно зрозуміліший, ніж її реальний статистичний масштаб.
Поляки мають сильну думку про групу людей, чисельність якої держава навіть не може точно назвати.
Чому тоді така пропозиція отримала 67% підтримки?
Саме тут починається вже не право, а політика.
Питання IBRiS об’єднало одразу кілька дуже емоційних тем: українців, роботу, міграцію, чоловіків призовного віку і війну.
Фраза «чоловік призовного віку, який не працює легально» створює образ людини, яка одночасно не воює в Україні й нібито нічого не дає Польщі.
Наскільки цей образ відповідає типовому українцеві в Польщі — вже інше питання.
Сама статистика зайнятості показує, що сотні тисяч українських чоловіків легально працюють і сплачують внески.
Соціолог Кшиштоф Подемський, коментуючи результати для Rzeczpospolita, пов’язував зміну суспільних настроїв більше з політичною риторикою, ніж із реальною конкуренцією українців і поляків за робочі місця.
Це одна з можливих інтерпретацій, а не юридичний факт. Але сам результат опитування добре показує, наскільки ефективним став образ «українського чоловіка, який повинен або працювати тут, або воювати там».
І важливо, що подібні настрої вже не обмежуються прихильниками однієї політичної сили.
Коли 53% виборців KO також погоджуються з пропозицією, політики інших партій отримують сигнал: жорсткіша позиція щодо українців може не відштовхувати більшість їхнього власного електорату.
Це не означає, що завтра польський парламент ухвалить закон про депортацію.
Але це означає, що політична ціна подібних пропозицій стала значно нижчою.
Що це означає для українців у Польщі?
Найперше — не потрібно сприймати результати опитування як повідомлення про новий закон.
Станом на серпень 2026 року чоловік із чинним законним статусом у Польщі не отримує обов’язку виїхати лише тому, що втратив роботу.
Якщо він має PESEL UKR, його право перебування випливає з тимчасового захисту. Якщо має карту побиту — з відповідного дозволу. Для інших людей можуть діяти інші підстави.
Інша справа — нелегальне перебування або фактична нелегальна робота. Тут польські органи вже сьогодні мають інструменти для проведення перевірок і, за наявності передбачених законом підстав, для відкриття процедури повернення іноземця.
Тобто не потрібно змішувати три різні ситуації: людина не працює, людина працює нелегально і людина перебуває в Польщі нелегально. З юридичного погляду це зовсім не одне й те саме.
Але політичний сигнал від опитування ігнорувати теж не варто.
Ще кілька років тому пропозиція примусово повертати українських чоловіків могла сприйматися як позиція політичного краю. Тепер конкретно сформульовану ідею підтримали дві третини опитаних.
Це створює простір для подальших пропозицій: сильнішої прив’язки соціальних прав до роботи, жорсткіших умов перебування для економічно неактивних іноземців або нових правил для чоловіків призовного віку.
Чи перетворяться такі ідеї на закон, залежатиме вже від парламентської більшості, уряду, польської Конституції, права ЄС та міжнародних зобов’язань Польщі.
Сьогодні 67,2% — це не відсоток українців, яких Польща збирається депортувати. Це відсоток респондентів, які погодилися з політичною ідеєю. Між цими двома твердженнями принципова різниця.
Саме цю різницю варто зберігати в подальшій дискусії.
Опитування IBRiS справді показує дуже серйозну зміну суспільних настроїв. Але чинне польське право поки не дозволяє автоматично висилати українського чоловіка тільки через відсутність легальної роботи.
Тому головна новина тут навіть не в тому, що депортації починаються. Вони за цією схемою не починаються.
Головна новина в іншому: політична пропозиція, яка передбачає примусове повернення частини українців, отримала підтримку більшості польського суспільства. І це вже фактор, який може впливати на міграційну політику Польщі в наступні роки.